Дев’ятого червневого дня 2021 року у вічність від нас пішов Василь Басараба. Рука не піднімається писати ці рядки у вже минулому часі. Він був настільки надійним і щирим другом, настільки порядною людиною, настільки талановитим поетом, що, здається, таких не буває. А він був... Був...
Це його рядки. Ніби про сьогоднішній страшний день:
"Перелетіли свята на будень, вечори перейшли у ніч.
Ти повернешся. та не будеш золотіти більше мені.
У саду, де тривожно й голо, де від інею сива трава,
вже не буде твій тихий голос розквітати в отих словах...
Повний місяць хмарині плечі світлом вкутував золотим.
В чорний вечір твоєї втечі, втечі в інші світи".
Ще кілька днів тому спілкувалися з ним по телефону. Відчувалося, що розмовляти Василеві вже було важкувато. Та все ж він подякував обласній організації Національної спілки журналістів України, в лавах якої був з 1976 року, за надану фінансову допомогу на лікування. Ми всі щиро сподівалися: Василь таки вирветься з лабет тяжкої хвороби, повернеться, як то кажуть, у стрій. Не судилося…Що ж, видно у Господньому раю теж потрібні такі непересічні особистості, якою завжди був Василь Наумович.
Спочивай з миром, друже і колего по перу. Нехай свята замля буде тобі пухом. Доки живемо – пам’ятатимемо!
Секретаріат Рівненської обласної організації
Національної спілки журналістів України.