Вхід

Теекана РТБ

Рівне вечірнє

Шановні колеги, шановні запрошені!

Насамперед хочу поінформувати усіх вас про основні події, що відбулися в нашій організації після проведення 16 березня 2012 року 13-ї обласної звітно-виборної конференції. З тих пір пройшов майже рік. За цей час наші лави поповнили більше 30 нових членів Спілки. Отож сьогодні на обліку в обласній організації НСЖУ перебуває 531 чоловік. Це найбільша творча організація Рівненщини, та, зрештою і західного регіону України, не рахуючи, звичайно, Львівської області. Приємно те, що з кожним роком ряди Спілки здебільшого поповнює молодь, а це свідчить про те, що організації живе, розвивається і має ресурс на майбутнє.

Плідно попрацював секретаріат обласної організації: ми провели 10 засідань, на яких, окрім власне прийому в члени НСЖУ, розглядалися різноманітні поточні питання. За підсумками творчих конкурсів провели в урочистих обстановках нагородження їх переможців. Організували та провели змагання серед журналістів з підльодного вилову риби на озері Басів Кут, чергову 13-ту Спартакіаду журналістів у Хрінниках, організували у рівненській арт-кав'ярні "Сальвадор Далі" персональну виставку члена НСЖУ, фотокореспондента газети "Сарненські новини" Василя Сосюка. На власній базі відпочинку у селі Хрінники Демидівського району торік оздоровили майже пів сотні журналістів та їх дітей. В силу фінансових можливостей надавали матеріальну допомогу тим своїм колегам, котрі такої допомоги конче потребували. Окрім того, члени секретаріату обласної організації НСЖУ впродовж року неодноразово виїжджали в райони області, вивчали ситуації та намагалися залагодити цивілізованими способами конфлікти, які траплялися у взаємостосунках редакцій газет, радіо та їх засновниками чи співзасновниками. Такі поїздки були, зокрема, до Кузнецовська¸ Костополя, Дубровиці, Володимирця, Рокитного. Словом, секретаріат обласної організації Спілки завжди намагався, та й надалі буде намагатися не стояти осторонь життя наших журналістів, осторонь проблем, які нерідко виникають у редакційних колективах.

 

А тепер щодо питань, внесених до порядку денного нашого розширеного пленуму. Кожен, без винятку, керівник засобу масової інформації знає, (принаймні мав би знати) про те, що з 23 вересня 1997 року в Україні діє Закон «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Саме він і регламентує взаємовідносини ЗМІ та органів влади в плані висвітлення діяльності останньої на шпальтах газет, в передачах радіо і телебачення. Дослівно цитую положення заключної частини ст. 5 цього документа: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїх кошторисах зобов’язані передбачати витрати на висвітлення своєї діяльності засобами масової інформації». На жаль, як показує практика особистого спілкування з окремими керівниками райдержадміністрацій та районних рад, не всі вони обізнані з діючим законодавством. І це прикро. Бо коли мова заходить про укладання угод з редакційними колективами (такі угоди також передбачені цим законом), аргумент в чиновників один: у бюджеті бракує коштів. Як наслідок – на висвітлення своєї діяльності у пресі, на радіо і телебаченні виділяють часто-густо просто сміхотворні кошти у порівнянні з тими сумами, на які упродовж року справді було надано послуг владним структурам редакційними колективами. Судіть самі.

Фінансування комунальних друкованих та електронних ЗМІ

у 2012 році та орієнтовні (заплановані) видатки на 2013 рік (тис.грн)

 







з/п





Назва видання



Було заплановано у 2012 році

Фактично надійшло на рахунок редакції

Фактично опубліковано матеріалів про діяльність влади

Заплановано коштів на висвітлення діяльності влади у 2013 році

Друковані ЗМІ

1.

"Вісті Рівненщини"

0

60

99,4

0

2.

"Надслучанський вісник"

115

99

322,3

165

3.

"Життя і Слово" (Острог)

99

99

99

99

4.

"Сім днів" (Рівне)

500

469,2

469,2

300

5.

Прес-центр Кузнецовської міської ради*

255

255

255

180

6.

"Рідний край" (Гоща)*

65

50

160

0

7.

"Сарненські новини"*

85

58,7

310

30 (м.рада)

8.

"Володимирецький вісник"

133

+радіо)

105

211

168 (+радіо)

9.

"Дубровицький вісник"*

28

0

200

0

10.

"Віче Костопільщини"*

145

40

220,1

145

11.

"Гомін" (Млинів)*

95

55

 

76

12.

"Вісник Кореччини"

44

44

 

40

13.

"Замкова гора" (Острог)

79

89

79

99

14.

"Вісник Демидівщини"*

72

71,5

 

72

16.

"Нове життя" (Здолбунів)*

76

70

200

0

17.

"Замок" (Дубно)

 

 

 

 

18.

"Прапор Перемоги" (Радивилів)

 

 

 

 

19.

"Новини Рокитнівщини"

185

185

185

185

20.

"Полісся" (Зарічне)

0

5 (друк)

Витратили 240 тис.

 

0

 

 

 

 

 

 

Електронні ЗМІ

1.

Костопільське радіо

50 (р/р)

30(м/р)

50

8,7

21,3

40

0

2.

Корецьке радіо

20 (р/р)

8 (м/р)

20

8

 

20

0

3.

Демидівське радіо

25

29

 

30

4.

"Радіо "Шанс" (Рівне)

90,3

120

 

120

 

Сарненське радіо

38 - РДА

20 - р/р

15 - м/р

24,4 – РДА

20 – р/рада

9,6 – м/р

 

0

0

0

 

КП ТРК «Полісся»

0

0

0

0

 

КП «Радіо «Березне»

225

200

 

180



Як бачимо, у Здолбунівському, Дубровицькому, Гощанському, Сарненському районах тамтешня влада на висвітлення своєї діяльності у заснованих ними ж засобах масової інформації у 2013 році до цього часу взагалі не передбачила жодної копійки.

В ряді районів Рівненщини – Демидівському, Володимирецькому, Млинівському, Гощанському – діє практика, коли розпорядженнями голів райдержадміністрацій і сесіями рад приймається програма підтримки ЗМІ. Щоправда, в керівників редакцій та й у пересічних журналістів такі програми захоплення не викликають. Чому? Бо кошти, якщо вони у кращому разі надходять на рахунки редакцій, є коштами цільового призначення. На оплату праці журналістів їх не використаєш. Тому й волають керівники редакційних колективів: не потрібно нам ніяких програм підтримки! Нехай органи державної влади на місцях, їх структурні підрозділи просто оплачують редакціям надані ними послуги. Адже вони ідентичні послугам за водо- чи газопостачання, водовідведення тощо. Ніхто ж з власть імущих на місцях не береться відмовлятися від цих благ цивілізації. Чому ж тоді вони не хочуть оплачувати працю журналістів, які обслуговують потреби влади?

Зрештою, особливо дивуватися такій поведінці депутатів районних та міських ради не приходиться. У них є з кого брати приклад – із своїх колег в обласній раді. Аби не бути голослівним – наведу конкретні факти. Так от, в бюджеті 2012 року на висвітлення діяльності обласної ради, її депутатського корпусу, обласної державної адміністрації не було передбачено жодної копійки. Така ж сама ситуація і в бюджеті 2013 року. Щоправда, торік обласна рада та обласна державна адміністрація все-таки заплатили газеті «Вісті Рівненщини», співзасновниками якої обидві владні структури і є, по 30 тисяч гривень. А редакція, за найскромнішими підрахунками, опублікувала на шпальтах газети матеріалів про їх діяльність, за найскромнішими підрахунками, вдвічі більше.

Усім присутнім на пленумі, певно, буде цікаво дізнатися: а яка ж ситуація в плані фінансування редакційних колективів в інших, хоча б сусідніх областях? Напередодні я зателефонував кільком своїм колегам – головам обласних організацій НСЖУ. Картина виявилася вражаючою, а точніше – діаметрально протилежною тій, яку маємо в себе, на Рівненщині. Судіть самі.

Волинська область. Упродовж останніх двох років в бюджеті на висвітлення діяльності обласної ради та обласної державної адміністрації закладають (і оплачують послуги редакцій) по 650 тисяч гривень. Плюс 300 тисяч – на економічну підтримку редакцій комунальних ЗМІ. Разом – 950 тисяч.

Житомирська область. На висвітлення діяльності обласної влади в газеті «Житомирщина» у 2012 році у бюджеті було передбачено 400 тисяч гривень. Така ж сума фігурує і в бюджеті 2013 року.

Вінницька область. 2012 рік. Депутати тамтешньої обласної ради проголосували за виділення 100 тисяч гривень на висвітлення діяльності влади на обласному державному телебаченні і 400 тисяч в обласній комунальній пресі. У бюджеті 2013 року фігурують такі ж самі цифри.

Тернопільська область. Тут видатки на висвітлення діяльності обласної влади дещо скромніші: по 200 тисяч гривень торі і цьогоріч виділили з бюджету редакції газети «Свобода», співзасновниками якої і є та сама влада.

Львівська область. Тут значаться взагалі, космічні, за нашими мірками, cуми. В обласному бюджеті 2013 року окремим рядком значиться: 7 мільйонів гривень – на висвітлення діяльності облдержадміністрації та обласної ради в передачах комунального телебачення (ТРК «Львів-ТБ) та газеті обласної ради «Львівщина». Але й це ще не все. За ініціативи обласної організації НСЖУ при активній підтримці обласної адміністрації та обласної ради на Львівщині вже другий рік поспіль діє регіональна програма підтримки місцевих ЗМІ. Під цю програму в обласному бюджеті 2012 року було виділено 600 тисяч гривень. Куди йдуть ці гроші? 300 тисяч – на преміювання переможців творчого конкурсу «Четверта влада», ще стільки – на придбання матеріально-технічних засобів для редакцій. Отож наприкінці минулого року львівська влада зібрала місцевих журналістів. А голова облдержадміністрації разом головою обласної ради вручили редакційним колективам – переможцям конкурсу грошові сертифікати, а редакціям комунальних ЗМІ – оргтехніку. У 2013 році під регіональну програму підтримки місцевих ЗМІ також заклали 600 тисяч гривень.

В моєму розпорядженні є аналогічна інформація з Івано-Франківської, Хмельницької та Закарпатської областей. Але, думаю, досить і цієї, аби побачити як у сусідів не на словах, а на ділі дбають про журналістів.

Громадяни часто докоряють владі саме за недостовірну і неповну інформацію, або її цілковиту відсутність. Відповідно, це зменшує інтерес з боку населення до діяльності владних структур і значно загострює відносини між державою та суспільством. Саме на місцевому рівні, найближчому до кожного конкретного громадянина, стає зрозумілою необхідність радикальних змін у сфері надання населенню інформаційних послуг, оскільки саме таким шляхом можна зберегти чи повернути довіру громадян до дій і намірів владних структур. У цьому контексті ЗМІ і є тим важливим інструментом забезпечення відкритості влади. На жаль, як показує практика, у владі про це чомусь забувають. Вірніше, не хочуть платити за користування цим інструментом.

Останнім часом на Рівненщині намітилася тенденція реформування засобів масової інформації на рівні районів. І робиться це не з ініціативи редакційних колективів. Про доцільність таких реформ влада журналістів навіть не запитує і не радиться. Як результат – ініціюється злиття редакцій газет та місцевого радіомовлення. Пояснюється це доволі модним нині словом – оптимізацією виробництва. Але ж ми все це вже проходили: був період, коли редактор газети відповідав і за місцеве радіомовлення. Нічого доброго з цього не вийшло. Бо, хоч завдання перед газетою і радіо стоять однакові,- методологія, стиль викладу одного й того ж матеріалу у цих засобах масової інформації зовсім різні. Та й, зрештою, у редактора газети своїх клопотів, як то кажуть, вище голови: окрім написання, вичитування, верстки матеріалів він має думати про придбання паперу, оплату поліграфічних послуг і т.д. На жаль, цього не зрозуміли у Млинівському, Володимирецькому районах. Таким же хибним шляхом намагаються піти у Дубровицькому районі. Тут задумали створити медіа-центр, зливши воєдино редакцію газети і місцевого радіо. Окрім власне випуску газети і радіопередач, журналістам хочуть нав’язати проведення відеозйомки заходів за участю перших керівників району за наступним викладенням цього матеріалу на сайті райдержадміністрації. При цьому, з достовірних джерел стало відомо про те, що засновники в особі голови райдержадміністрації та голови районної ради хочуть скоротити (знову ж таки з метою оптимізації) й без того малочисельний (7 чоловік) колектив газети «Дубровицький вісник». Зате у влади знайшлися гроші на придбання відеокамери за майже 30 тисяч гривень. Отож постає питання: а кому, і головне для чого, все це потрібно???

А тепер щодо цьогорічної передплатної компанії. Про тиражі наших періодичних видань більш детально розповість директор Рівненської дирекції українського державного підприємства поштового зв’язку Валерій Колганов. Я ж зупинюся на особливостях самого передплатного процесу. На щастя, випадок, про який піде мова нижче – поодинокий. Але він – ще одне свідчення зверхнього ставлення окремих чиновників від влади до журналістів газети, співзасновником якої є райдержадміністрація. Мова – про Здолбунівський район. Упродовж останніх десятиліть єдиним постійним друкованим ЗМІ в цьому районі є газета „Нове життя", яка відіграє помітну роль в соціально-економічному розвитку району, громадсько- політичному житті і формуванні національної свідомості та гідності громадян, є важливим інструментом забезпечення гласності та інформування населення, надійним рупором органів державної влади та місцевого самоврядування.

З метою втілення в життя державної політики підтримки ЗМІ та соціального захисту журналістів, в районі діє Програма цільової адресної підтримки газети "Нове життя" на 2011-2015 роки, затверджена рішенням сесії районної ради № 75 від 23 лютого 2011 року. Відповідно до цієї програми, Здолбунівська РДА та районна рада зобов'язані всіляко сприяти розвитку газети, допомагати у здійсненні її передплати жителями району. Тому зовсім незрозумілою стала поява листа Здолбунівської районної державної адміністрації від 22.11.2012 року № 3817/01-25/12 керівникам навчальних, дошкільних, позашкільних закладів щодо здійснення передплати на перше півріччя 2013 року періодичних видань, серед яких з поміж низки загальнодержавних та обласних, згадується «Дзеркало Здолбунівщини». «Нового життя» у цьому переліку немає взагалі, зате якесь, нікому не відоме «Дзеркало Здолбунівщини», керівники навчальних закладів району мають передплатити аж 941 примірник.

Постає цілком логічне питання: що ж це за газета, про яку так турбується заступник голови райдержадміністрації Олександр Федорук, не без відома, звичайно самого голови Віталія Шуля? Так от, газета зареєстрована 8.10.2012 року. Станом на 22 листопада, дату написання в райдержадміністрації листа, з друку вийшов лише один номер «Дзеркала Здолбунівщини» з безліччю граматичних та стилістичних помилок, накладом в 1000 примірників. Засновником і видавцем газети значиться Мельник Сергій Миколайович – депутат районної ради від Партії Регіонів. І коли колега Мельника по районній раді Сергій Кондарчук, до речі колишній редактор Здолбунівського районного радіо, член НСЖУ зробив відповідний депутатський запит, з райдержадміністрації одержав, на мій погляд, доволі дивну відповідь. Згадуваний уже Олександр Федорук пише: «Оскільки у районі є необхідність інформування громадськості про життєдіяльність освітянської сфери, напрацювань педколективів, поширення кращого досвіду роботи, виникла потреба у підписці газети, яка б висвітлювала питання освіти району. Тому 23 листопада 2012 року (зважте: яка оперативність!!!) між Здолбунівським районним методичним кабінетом та засновником газети «Дзеркало Здолбунівщини» було підписано угоду про співпрацю». Кінець цитати.

А чому такої угоди ні заввідділом освіти райдержадміністрації Валентина Бондарчук, ні завідуюча методкабінетом пані Глущук не підписали з редакцією «Нового життя», одним із співзасновників якої, повторюю, є райдержадміністрація? Невже ця газета обходить стороною проблеми освітянської галузі? Зовсім ні. Більше того, «Нове життя» на чолі із досвідченим редактором, заслуженим журналістом України Володимиром Дрозюком у 2011 році було визнано кращою газетою області в номінації за краще висвітлення питань діяльності закладів освіти та нагороджена Почесною грамотою управління освіти і науки обласної державної адміністрації. У 2012 році на шпальтах цієї газети було опубліковано понад 80 матеріалів на теми освітянського життя району, серед яких зарисовки про кращих людей галузі, цілі сторінки були присвячені досвіду роботи окремих шкіл, методоб’єднань . А ще більше сотні фото світлин на ці теми. Невже «Дзеркало Здолбунівщини» це робить краще і більше? Зрештою, треба було провести в районі тендер серед ЗМІ і на конкурсній умові визначити переможця, а вже потім укладати з ним відповідні угоди. Ніхто цього не робить. То чи не попахує тут корупційними діяннями? Це питання вже до правоохоронних органів, куди, швидше за все і звернеться секретаріат обласної журналістської організації.

Шановні колеги! Шановні запрошені! Я б дуже хотів, аби наша сьогоднішня зустріч в черговий раз не перетворилася на монолог доповідача. А тому запрошую до діалогу. Пам’ятаймо: закони в державі пишуться і приймаються для того щоб їх не просто читати, а беззастережно виконувати.

//

 
Интересная статья? Поделись ей с другими:

Comments are now closed for this entry

An Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image Slideshow 
bulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbullet
spinner
Ukrainian (UA)

Опитування

Які з місцевих телеканалів ви дивитесь найчастіше?
 

Опитування

Яким з місцевих ЗМІ ви довіряєте найбільше?
 

Опитування

Новини якого з місцевих телеканалів на вашу думку є найбільш актуальними та об'єктивними?
 

Форум останні

No posts to display.