Звістка в останній день цьогорічної зими шокувала своєю трагічністю і, на жаль, життєвою безповоротністю: зупилося серце багаторічного трудівника галузі культури та інформаційного простору Млинівщини, члена Національної спілки журналістів України ІВАСЬКІВА Віктора Миколайовича.Ця печальна звістка настільки знесилила і обеззброїла, що важко зосередитися і знайти для таких скорботних випадків життя потрібні слова.
Так сталося, що з відходом нашого колеги за життєві небокраї поставлена крапка у функціонуванні місцевого радіомовлення, хоча офіційно і юридично воно зникло за кілька років до цієї трагічної події. Але оскільки Віктор Миколайович був свідком занепаду і повного розвалу цього пазла інформаційної політики, то залишався важливим носієм цього прикрого факту. Водночас десь на окраїнах свідомості і здорового глузду у багатьох жевріла надія про FM-радіо: у нього був талант, бажання і цілком конкретний план дій для реалізації цього задуму. На жаль, не знайшлося тих, хто б підтримав цю ідею на ділі, а не на словах. А підтримати слід було навіть з огляду на успішний проєкт «Новин Млинівщини» на ютуб-каналі.
Віктор Іваськів – це широкий, різноплановий пласт історії Млинівщини: за щоб він не брався, у нього все виходило якнайкраще і зразково. А ще вражали чисті струни його серця, яскраві промені його душі: у них засвічувався кожен, із ким зводила доля нашого колегу. Назавжди закарбовані в наших серцях його щирі розповіді про численні історії з життя, в яких і смуток, і дотепний жарт, і світлість його неповторного шарму…
А тепер опускаються руки, опадає в скорботі душа. Залишається молитва за упокій душі спочилого Віктора. Царство йому Небесне і вічний спокій у небесних оселях.
У цей скорботний час розділяємо біль і смуток рідних нашого колеги і співчуваємо мамі, сестрам, брату, племінникам, сину і всій опечаленій родині. Вічна і світла тобі пам’ять, наш незабутній друже Вікторе.